Даруй i дзякуй! Вольная цяпер. Ужо непадуладная нікому, праз адзіноту, смутак i зьнявер вяртаюся шчасьлівая дадому. Даруй за недазволены агонь, за боль i безнадзейнае: кахаю... Мо ад таго бунтуе радасьць скронь, што сёньня толькі вецер абдымаю. Я дзякую табе за сьмех ў бядзе, за пачуцьця i думак першароднасьць, дык хай жа мой радок цябе вядзе ад позірку майго – у бесьсьмяротнасьць.
|
|